Кожен з нас поділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте, ніхто на попіл не згорів». Пам’ять про ті події багата історіями героїчних подвигів, і нам слід пишатися, що багато з них належать і нашим землякам. У найтяжчий час для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт тисячі солдат і матросів, до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве закінчили школу. Багато з них приписували собі роки, щоб потрапити на фронт. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з ворогами в глибокому тилу, не жаліючи крові й самого життя.

Свідомий збройний опір окупантам чинили громадяни України, які об’єднувались в партизанські загони і з’єднання, групи опору і підпільні організації. Мирне населення бойкотувало накази окупаційної влади, ухилялось від роботи, зривало відновлення підприємств тощо.

30 жовтня 2001 року Указом Президента України « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їх пам»яті…»встановити: День партизанської слави, який відзначати щорічно 22 вересня.

В нашій школі цю подію відзначали 24 вересня